Вісімнадцятого лютого, у
Вселенську батьківську (м’ясопусну) поминальну
суботу, за декілька днів до початку
Великого Посту, Церква вшановує й молиться за всіх від віку спочилих
православних християн. У Свято-Миколаївському соборі м. Бердичева було звершено
заупокійне Богослужіння.
Поминальна субота – слова, які ми чуємо кілька разів
на рік. У Бога всі живі, і особливо важливими є пам'ять та молитва про наших спочилих
рідних та близьких… У храмі – тиша й спокій, палають свічки, схилені голови. І
немає слів, лише почуття та думки про далеких і близьких, котрі відійшли в світ
інший… І лине молитва: «Зі святими упокой, Христе, душі рабів Твоїх…» Божественну
Літургію звершує клірик Свято-Миколаївського собору протоієрей Зіновій Ромах.
М’ясопусна батьківська субота – день особливого
поминання померлих. Християни приходять на Службу Божу, і молитва за прощення
гріхів рідних допомагає їх душам не лише здобути Царство Боже, але й сприяє молільникам
очиститися від тих тяжкіх гріхів, що передаються з роду в рід. «Наша любов та пам’ять про спочилих свідчать,
що людина безсмертна, – говорить парафіянка Тетяна Щенявська. – Підношу молитви
за своїх маму і тата, за тих, хто упокоївся у молодому віці…»
Після Божественної Літургії відправили Велику панахиду,
яку очолив благочинний Бердичівського округу, настоятель Свято-Миколаївського
собору протоієрей Віталій Бойков. У
храмі соборно молилися за померлих: «Упокой, Господи, душі спочилих рабів Твоїх…
Господи, упокой спочилих воїнів… Господи, упокой немовлят…» «Вічна пам’ять…» – скорботною
хвилею пройшло храмом…
У своїй проповіді протоієрей Зіновій Ромах проникливо говорив про швидкоплинність земного життя і
необхідність вчинення справ добра та милосердя: «Біль втрати й скорбота ятрять душу, і ми нерідко ставимо собі питання:
чому? Перед початком Великого посту Церква вчить нас на прикладах інших, на
прикладах біблійних притч, як навернутися до Бога, адже життя наше – суєта суєт.
Свята Церква закликає нас молитися за всіх, хто був у нашому земному житті,
кого ми любили і навіть кого ми вже й не пам’ятаємо, в надії, що молитва, віра
й любов очистять гріхи наших померлих рідних… Бог об’єднує всіх, у Бога немає
мертвих: у Бога всі живі… Ми маємо можливість змінити ставлення до Господа і
ближніх та просити прощення за гріхи свої. А ті, кого ми поминаємо, вже не
можуть цього… Нам дається у руки молитовний меч, щоб знищувати гріхи за себе і
тих, кого вже немає з нами. У цей час ми зоодягаємо їх у нову сорочку, просимо
Бога простити їх. І це – наш обов’язок. У Святому Письмі сказано: «Носіть
тягарі один одного…»
«Яко да Господь Бог учинит
души их, идеже праведнии упокояются».
Поминаючи наших ближніх, згадаємо і про свою душу, щоб
гідно проводити земну мандрівку і цінувати час, який Господь відпустив нам...
Вікторія Кучерява, прес-секретар Бердичівського
благочиння